які беруть участь у справі», тоді така норма правильно була б віднесена до Загальних положень ЦПК, оскільки у ній закріплено загальний принцип цивільного судочинства - принцип змагальності, що має місце у всіх видах провадження цивільного судочинства: позовному, наказному, окремому. Але у кожному виді провадження цей принцип має свою специфіку, про яку йтиметься далі.
  Крім того, у цій нормі йдеться не тільки про змагальність, а й рівність прав сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ч. 2). Тому з урахуванням положення ч. 2 доцільно вдосконалити назву самої статті та назвати її «Здійснення правосуддя на принципах змагальності та рівності осіб, які беруть участь у справі» та розглядати у теорії цивільного процесу, як принцип рівності.
  Положення щодо рівності сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, змагальності закріплені у Конституції, Законі «Про судоустрій» та у багатьох нормах ЦПК.
  2. У частині 2 даної норми закріплено положення про те, що сторони та
  інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання до
  казів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Сут
  ність цього положення полягає у тому, що ЦПК гарантує сторонам рівні
  процесуальні можливості (наділення сторін правами та покладення на них
  обов'язків) з метою захисту їх порушених, оспорюваних, невизнаних прав
  та свобод і законних інтересів.
  Слід зазначити, що у старій редакції ЦПК Росії (ч. 2 ст. 14) таке положення також мало місце. Але у ст. 12 чинного ЦПК Росії дане положення
  57
  
  РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  не знайшло свого відображення. Вчені-процесуалісти Росії вважають такі зміни слушними, оскільки положення не мало самостійного значення: було лише одним із виявів принципу процесуальної