нює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
  56
  
  ГЛАВА 1. Стаття 10
  1. У статтю 10 ЦПК трансформовано конституційний принцип, закріплений у ст. 129 Конституції: свобода у наданні суду доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
  Хоча назва статті «Змагальність сторін», але у ній ідеться не тільки про змагальність сторін, а й інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 2), наприклад, процесуальних представників. Ця норма також повинна поширюватися не тільки на таких суб'єктів позовного провадження, як сторони, оскільки, крім сторін, у справах позовного провадження беруть участь треті особи як з самостійними вимогами, так і без самостійних вимог. Щодо третіх осіб із самостійними вимогами, то ці особи за ч. 1 ст. 34 ЦПК мають усі процесуальні права та обов'язки позивача, тому положення цієї норми також поширюється й на них. Треті особи без самостійних вимог (ст. 35 ЦПК) також є суб'єктами позовного провадження та можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача між сторонами, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Будучи особами, які беруть участь у справі (ст. 26 ЦПК), вони за ст. 27 ЦПК наділені правом подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, подавати свої доводи, міркування, тобто також як і сторони та треті особи, які заявляють самостійні вимоги, процесуальні представники чи особи, які захищають права інших осіб, у порядку ст. 45 ЦПК для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подавати усі наявні у них докази. Тобто виходячи із наведеного аналізу норм можна зробити висновок, що ст. 10 ЦПК повинна мати назву не «Змагальність сторін», а «Змагальність