ку експерта (автори вважають, що таким експертом може бути й іноземний фахівець) доцільно подавати йому всі матеріали справи. Це дасть можливість експерту самостійно перевірити, які факти і правові питання мають значення для кваліфікації правовідносин за нормами іноземного права.
  При цьому суддя повинен винести постанову про призначення правової експертизи, де чітко зазначити питання, на які експерт мусить дати відповіді. У разі необхідності експерт може звернутися до суду з клопотанням про надання йому додаткових доказів, необхідних для визначення норми іноземного права та практики її застосування. Але при цьому суд за аналогією із ч. 6 ст. 147 ЦГІК повинен бути незалежним від висновку експерта та перевіряти його на обґрунтованість і оцінювати за правилами ст. 212 ЦПК та самому приймати рішення у справі, оскільки відповідальність за законність такого рішення покладається на суд. За ч. 7 ст. 147 ЦПК незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивована в рішенні або ухвалі. На реалізацію запропонованої автором концепції щодо залучення до участі у справі іноземних експертів: доцільно це здійснювати через Мін'юст, оскільки іноземні суб'єкти, які здійснюватимуть експертизу за ухвалою суду України, не нестимуть кримінальної відповідальності за давання неправдивого висновку, що зменшує довіру до такого доказу у справі.
  Стаття 10. Змагальність сторін
  1. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
  2. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
  3. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
  4. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює