земного права.
  Суд наділений повноваженнями виходити за межі, визначені законом, а тому вправі діяти в межах аналогії закону та права (ч. 7 ст. 8 ЦПК), отже, на відміну від інших правоохоронних органів сам здатен вирішувати питання про застосування норм іноземного права.
  Питання застосування норм права інших держав при здійсненні правосуддя викликає певні труднощі, оскільки процедуру отримання і витребування відповідних документів чітко не регламентовано законодавством.
  52
  
  ГЛАВА 1. Стаття 9
  Щодо цивільного судочинства, то у ЦПК іноземні елементи передбачено як суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин (статті 410-412).
  Сучасна юридична практика відірвана від нормативної бази іноземних країн, оскільки придбати іноземні нормативні акти українською або російською мовами в Україні практично неможливо, а судді і нотаріуси в переважній більшості не є поліглотами, щоб користуватись нормативною базою іноземних країн. Тому треба широко користуватися послугами Центру з перекладу іноземних нормативних актів українською, а не тільки для забезпечення законотворчого процесу. Зокрема, офіційні переклади мають публікуватись, ними мають забезпечуватись усі зацікавлені особи, зокрема судді, адвокати та інші особи, які займаються юрисдикційною діяльністю.
  В силу того, що ЦПК не передбачено чіткі механізми отримання інформації про зміст норм іноземного права, їх тлумачення та практику застосування, судді позбавлені можливості застосовувати такі норми, оскільки без попереднього з'ясування їх змісту це неможливо зробити. Формальне ж отримання однієї норми іноземного закону на практиці може призвести до необ'єктивного або необґрунтованого її застосування.
  Застосування норм іноземного або міжнародного права регламентовано у статтях 8, 9 та у розділі VI ЦПК. Зокрема, у ст. 9 ЦПК йдеться про те, що суд має