«документарним», тобто розглядається вимога суддею одноособово, без участі стягувача та боржника, поза стадією судового розгляду, тільки на підставі безспірних доказів. Скасування судового наказу може мати місце у випадку спору як процесуального, так і матеріального, тому за наявності заперечень боржника проти вимог стягувача суд у будь-якому випадку скасовує судовий наказ. При цьому він повинен роз'яснити стягувачеві, що той не взагалі позбавляється права вимоги, а лише в силу природи на-
  364
  
  РОЗДІЛИ. Стаття 106
  «ааного провадження. Вимоги стягувана не можуть бути вирішені у порідку наказного провадження, і йому слід звертатися до позовного провадження за вирішенням спору про право цивільне.
  4. Копії ухвали надсилаються стягувачеві та боржникові не пізніше тдьох днів після її постановлення для інформації та подальшого вирішення стягувачем питання про можливість звернення до суду за вирішенням гдору по суті.
  Цікавою для аналізу є точка зору О.В. Бобровник, який зазначає, що дрп скасуванні судового наказу, згідно з ч. З ст. 106 ЦПК стягувачі вправі звернутися до суду у порядку позовного провадження, фактично, вони звернуться за ухваленням судового рішення. Однак у позовному провадженні існує поняття «треті особи з самостійними вимогами і без самостійних вимог на предмет спору», а в наказному провадженні таке поняття нідсутнє. Отже, у цьому аспекті виявляється істотна розбіжність у суб'єкт-ному складі осіб, які братимуть участь у справі, і незахищеність третіх : :іб від порушення їхніх прав або інтересів.
  Питанням участі третіх осіб в цивільному процесі присвячувалися роботи вчених10, але слід констатувати, що дослідженням інтересів третіх зсіб у наказному провадженні поки що ніхто не займався.
  Образно порівнюючи наказне і позовне провадження цивільного процесу, можна прийти до висновку,