або неповноти правових норм;
  2) суспільні відносини, до яких застосовується рішення за аналогією, повинні бути врегульовані хоча б у загальній формі, тобто перебувати у сфері правового регулювання;
  3) наявність подібності (аналогії) аналізованих обставин і обставин, пе-редбачених наявною нормою, повинна бути в істотних, юридично рівнозначних ознаках; розбіжність - у деталях, у неістотному;
  49
  
  РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  4) пошук норми, яка регулює аналогічний випадок, має йти спочатку в актах тієї самої галузі права, у разі відсутності такої - в іншій галузі та у законодавстві в цілому;
  5) вироблене в ході використання аналогії правове рішення не повинно суперечити дії розпоряджень закону, його меті;
  6) обов'язково має бути вмотивоване пояснення причин застосування рішення за аналогією до даного випадку.
  При застосуванні аналогії права істотне значення мають принципи права, які закріплюються в конституції. Оскільки норми Конституції України є нормами прямої дії, то правозастосувач, виходячи із власної правосвідомості, може мотивувати рішення в справі, посилаючись на конституційні норми.
  На вирішення питання за допомогою аналогії права законодавець дає нам такий механізм заповнення прогалин, як застосування звичаю. Цивільний кодекс України у ст. 7 дає його визначення: звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є ус-таленим у певній сфері цивільних відносин. Звичай може бути зафіксовано у відповідному документі.
  Поряд із нормативно-правовими актами і договором, які займають до-мінуюче положення серед джерел цивільного права, ЦК України вперше закріплює звичай як правило поведінки, яке не встановлене актами ци-вільного законодавства, але є усталеним у певній сфері відносин. Ознака усталеності підкреслює, що звичай, внаслідок його багаторазового