ння щодо заявника:
  - докази мають підтверджувати не тільки факт настання права вимоги гтягувача, а й розмір обов'язків боржника;
  - відсутність їх публічного дослідження і аналізу;
  - докази, що подаються заявником, повинні бути безспірними, оскільки тільки такі докази можуть свідчити про безспірність стягнення та відсутність потреби в їх дослідженні;
  - докази мають бути лише письмові, що випливає з п. 5 ст. 98 ЦПК, за яким необхідно зазначати перелік документів, які додаються до заяви;
  - процес доказування для стягувача закінчується з прийняттям заяви про видачу судового наказу.
  Стаття 103. Зміст судового наказу
  1. У судовому наказі зазначається:
  1) дата видачі наказу;
  2) найменування суду, прізвище та ініціали судді, який видав судовий наказ;
  3) ім'я (найменування) стягувача і боржника, їх місце проживання або місцезнаходження;
  4) посилання на закон, на підставі якого підлягають задоволенню заявлені вимоги;
  5) сума грошових коштів, які підлягають стягненню, а також розрахунковий рахунок боржника (юридичної особи) в установі банку, з якого повинні бути стягнуті грошові кошти, якщо такий повідомлений заявником, яке майно присуджено та його вартість;
  6) сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника.
  
  2. Судовий наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».
  3. Судовий наказ складається і підписується суддею у двох примірниках, один з яких залишається у справі, а другий скріплюється печаткою суду і видається стягувану після набрання ним законної сили.
  1. Виходячи із подвійної природи судового наказу слід сказати, що він, незважаючи на те, що у ст. 95 ЦПК визначається як особлива форма судового рішення, суттєво від нього відрізняється за змістом. Зі структури судового наказу