ача. Наприклад, нота-ріусом було посвідчено договір купівлі-продажу квартири, однією із умов якого передбачалося, що продавець зобов'язаний виселитись з проданої ним квартири у місячний термін та точно зазначалась дата виселення. Продавець у передбачений в договорі термін не виселився. Тому покупець має право звернутися до суду про видачу судового наказу, а на підтверд-ження своєї вимоги він повинен надати суду нотаріально посвідчений до-говір купівлі-продажу квартири. Більше того, в наказному провадженні не розглядаються обставини, пов'язані з встановленням права (наприклад, права позикодавця і позичальника визначені договором позики), а вони стосуються лише обов'язків боржника (позичальник не повернув у передбачені договором строки позику - ст. 1049 ЦК), а тому докази повинні бути спрямовані на безспірне підтвердження розміру боргових зобов'язань (статті 1046, 1048, 1049, 1050 ЦК). З цього аналізу, а також враховуючи умови статей 96, 98 ЦПК про обов'язок заявника щодо необхідності доведення зазначених вимог, можна зробити висновок, що докази в наказ-ному провадженні повинні подаватися заявником зразу та лише при звер-ненні до суду, оскільки у наказному провадженні відсутня стадія підготов-
  8 Комментарий к гражданскому процессуальному кодексу Российской Федерации / За ред. М.С. Шакарян. - М.: Проспект, 2003. - С. 251.
  358
  
  РОЗДІЛ II. Стаття 103
  ки, на якій можуть бути витребувані докази. Тому доказ підтвердження заявленої вимоги повинен бути поданий відразу ж, бо інакше його відсутність розцінюватиметься як недолік заяви про видачу судового наказу, жкий може бути усунений у порядку ст. 121 ЦПК, або якщо не будуть виконані вимоги ст. 121 ЦПК щодо усунення недоліків, заяву буде повернено заявнику.
  Отже, наказне провадження має відрізнятись такими особливостями процесу доведення