кож дуже цікаво як у грошовому еквіваленті ці особи можуть компенсувати завдану моральну шкоду суспільству, представником якого є держава на міжнародному рівні?
  Відшкодування за рахунок державного бюджету шкоди, завданої посадовими особами, нагадує часи Древньої Русі XII ст. В «Русской Правде» існував особливий вид віри (покарання) - «дика» або «повальна» віра. Вона накладалася на всю общину. Цей вид покарання використовувався з метою пов'язування усіх членів общини круговою порукою та виконував поліцейську функцію. Але була досить логічна умова: община платить за свого члена, якщо він раніше брав участь у вірних платежах за своїх сусідів. То виникає запитання: чому зараз ми, платники податків, відповідаємо за неправові дії посадових осіб в односторонньому порядку?
  Тобто рішення Європейського Суду з прав людини не стає прецедентом, але його потрібно враховувати при виборі і використанні норм права, при застосуванні аналогії закону.
  Аналогія права застосовується до суспільних відносин, що підлягають врегулюванню, загальних засад і принципів правового регулювання відповідної галузі права або правового інституту, коли щодо конкретних відносин немає ні прямої правової норми, ні схожої, яка регулювала б подібні відносини. Застосування аналогії права має обмеження такого самого роду, як і під час застосування аналогії закону. Нормативним дозволом для застосування у певних випадках аналогії права є проголошений Конституцією України принцип верховенства права (ст.8).
  Аналогія права застосовується тоді, коли:
  • немає норми, яка прямо передбачає даний випадок;
  • немає норми, яка передбачає подібний випадок. Тобто коли застосування аналогії закону неможливе.
  При вирішенні справи за аналогією закону і аналогією права слід додер-жуватися таких умов:
  1) аналогія допустима лише у разі повної відсутності