зовом у порядку позовного провадження», то його сприйняття на практиці є суперечливим. Якщо йдеться про розгляд справи у позовному провадженні, то для визначення розміру державного мита слід виходити із ціни позову - грошового вираження позову у гривнях. Якщо вимога має матеріальний характер, то залежно від різних видів позову вона визначається по-різному, тому, на думку авторів, слід виходити із ціни позову, розмір якого закріплено у ст. 80 ЦПК. Адже не завжди при зверненні до позовного провадження при сплаті державного мита ціна позову визначається сумою, що стягується. Наприклад, у позовах про стягнення грошових коштів (п. 1 ч. 1 ст. 80 ЦПК) ціна позову визначається сумою, яка стягується. Тобто якщо стягується 5000 грн, то розмір державного мита згідно з Декретом «Про державне мито» становить 51 грн. Але така вимога може розглядатись у наказному провадженні, тому при сплаті державного мита (судового збору) потрібно виходити із ціни позову. У наведеному прикладі ціна позову збігається із сумою, яка стягується, тому розмір судового збору буде становити 50% від ціни позову або оспорюваної суми. Якщо йдеться про позов про стягнення аліментів (п. З ст. 80 ЦПК), то ціна позову визначається сукупністю всіх платежів, але не більше ніж за шість місяців, тому при поданні заяви про видачу судового наказу розмір дер-
  354
  
  РОЗДІЛИ. Стаття 100
  жавного мита буде становити 50%, але не з усієї оспорюваної суми, а із суми аліментів не більше ніж за шість місяців.
  1 У коментованій нормі законодавець виділив два випадки, за наявності яких сума судового збору (державного мита) не повертається стягувачеві, а саме :
  1) при відмові стягувачеві у прийнятті заяви про видачу судового наказу;
  2) при скасуванні судового наказу.
  Але слід сказати, що у першому випадку, коли стягувачеві відмовлено у прийнятті заяви