удового наказу сплачується судовий збір у розмірі п'ятдесяти відсотків ставки, яка визначається з оспо-рюваної суми у разі звернення в суд з позовом у порядку позовного про-вадження.
  2. У разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу або § разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягува-чу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження ця сума зараховується до суми су-дового збору, встановленої за позовну заяву.
  1. У коментованій частині йдеться про те, що за подання заяви про видачу судового наказу сплачується державне мито (судовий збір) у розмірі п'ятдесяти відсотків ставки, яка визначається з оспорюваної суми у разі звернення в суд з позовом у порядку позовного провадження. Такий судо-зий збір повинен сплатити стягувач, оскільки він звертається до суду за зидачею судового наказу. Слід сказати, що судовий збір (державне мито) є одним із видів судових витрат. Судові витрати - це загальний інститут цивільного процесу. Тому на наказне провадження, яке є одним із видів проваджень цивільного судочинства, незважаючи, що воно є спрощеним, на думку авторів, мають поширюватися усі положення, які регламенту-ють порядок сплати державного мита, передбачені ст. 82 ЦПК. У цій нормі йдеться про відстрочку та розстрочку судових витрат, зокрема державного мита, зменшення їх розміру або звільнення від їх оплати судом. Ці дії може вчиняти суддя, враховуючи майновий стан сторони, тобто це поло-ження може поширюватися за аналогією і на стягувача, хоча у коментова-
  
  ' Комментарий к гражданському процессуальному кодексу Российской Федера-ции / За ред. М.С. Шакарян. - М.: Проспект, 2003. - С. 251.
  353
  
  РОЗДІЛИ. НАКАЗНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
  ній нормі про це не йдеться, тому така невизначеність закону на практиці може викликати спірні