оведення є «урізаним», оскільки заявник тільки на підставі безспірних письмових доказів зобов'язаний довести суду наявність підстав для постановлення судового наказу, тобто у заяві про видачу судового наказу мають бути зазначені вимоги, на яких ґрунтуються вимоги заявника (п. З ст. 98 ЦПК), та документи, що додаються до заяви (п. 5 ст. 98 ЦПК), саме такі документи й потрібно розцінювати як письмові докази, але при цьому такі докази повинні бути безспірними, наприклад, нотаріально посвідчений договір позики.
  3. Заява про видачу судового наказу підписується заявником. Якщо вона подається через представника, то останній повинен її підписати. Крім того, заява подається з її копіями та копіями доданих до неї документів відповідно до кількості боржників.
  4. До заяви, яка подається представником заявника, має бути додано документ, що підтверджує його повноваження. Таким документом може бути довіреність або договір доручення. Якщо заяву про видачу судового наказу подає адвокат, то на ствердження своїх повноважень він може подати ордер, виданий відповідним адвокатським об'єднанням (ч. 4 ст. 42 ЦПК).
  5. До неналежно оформленої заяви застосовуються положення стат
  ті 121 цього Кодексу: якщо заява про видачу судового наказу не відповідає
  вимогам, передбаченим ст. 98 ЦПК, суд повинен надати стягувачеві чи йо
  го представникові строк для усунення недоліків, якщо у встановлені зако
  ном строки недоліки не будуть усунуті, заява повертається та вважається
  неподаною.
  Слід зазначити, що серед вимог, які пред'являються до змісту та форми судового наказу, тобто у коментованій нормі, нічого не сказано про те, що додатком до заяви повинні бути документи, які підтверджують сплату судового збору (державного мита), хоча питання судового збору за подання заяви про видачу судового наказу та його розмір передбачено ст.