ема, судове рішення ухвалюється іменем України2. Особливо зпгні заслуговує на увагу узагальнюючий термін, який мав місце у ЦПК 1 ї'оЗ р. - «судові постанови», до яких слід було б віднести й судовий наказ. Такої думки дотримується і С.В. Щербак3.
  З вищевикладеного випливає висновок, що особливість судового наказу голягає у його подвійності: з одного боку він є судовим рішенням, а з іншо-г: - виконавчим документом. Така подвійна його природа є винятком із загального правила та зумовлена необхідністю захисту безспірних прав гтягувача у спрощеному порядку на підставі безспірних доказів. Але при гьому виходячи із принципу рівності сторін, до яких можна віднести стя-гувача та боржника - суб'єктів наказного провадження, боржнику також з-аконом гарантується захист його прав шляхом спрощеної процедури скасування судового наказу.
  Стаття 96. Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ
  1. Судовий наказ може бути видано, якщо:
  1) заявлено вимогу, яка ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі;
  2) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати;
  3) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини, або транспортних засобів боржника.
  2. Судовий наказ може бути видано і в інших випадках, встановле
  них законом.
  1. У частині 1 коментованої норми законодавцем наведено перелік вимог, на підставі яких може бути видано судовий наказ.
  До таких вимог віднесено вимогу, яка ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі (п. 1). Так, статтями 207, 208 ЦК передбачаються вимоги до правочинів, що вчиняються у письмовій формі, та зазначено які правочини належить вчиняти у письмовій формі.
  Якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати (п. 2), на підставі