х рішень у порядку, встановленому законом.
  У контексті аналізу частин 1 та 2 коментованої норми виникає запитання: судовий наказ - це рішення чи виконавчий документ? Для порівняння: якщо справа розглядається у позовному провадженні про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна, то виконавчим документом буде не саме рішення, а виконавчий лист, який видається на підставі судового рішення (резолютивної частини). Судовий наказ слід розцінювати як виконавчий документ, оскільки виходячи з ч. 2 ст. 103 ЦПК він повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Так, п. 21 ст. 181 Закону «Про виконавче провадження» судовий наказ віднесено до вико-навчих документів.
  З цією метою, на думку авторів, також доцільно звернутися до аналізу ст. 208 ЦПК, яка іменується «Види судових рішень». Частина 1 даної норми зазначає, що судові рішення викладаються у двох формах, до яких законодавцем віднесено ухвали та рішення. Як бачимо, у цій нормі не знайшло свого відображення положення про те, що судовий наказ є особливою формою судового рішення та його різновидом. Не зовсім правильним порівняно із ЦПК 1963 р. є поділ судових рішень на ухвали та рішення (ст. 204 ЦПК). Слід погодитись у цьому контексті з думкою Щербак С.В., яка, аналізуючи ст. 208 ЦПК, також зазначає, що незрозуміло чим відрізняється поняття «форми судового рішення» від поняття «види судового рішення», та робить висновок про брак законодавчої техніки в ЦПК. Аналізуючи далі цю норму, авторка зазначає, що різний підхід до ухвал та су-
  1 Словник іншомовних слів / За ред. Л. Пустовіт. - К., 2000. - С. 947.
  346
  
  РОЗДІЛ II. Стаття 96
  дових рішень вбачається навіть з положень Конституції України та ЦПК України, де судовому рішенню надається більш важливе значення ніж ухвалі.