я судовий наказ.
  Наказне провадження можна назвати відносно самостійним, оскільки порівнюючи правове значення судового наказу, який може бути скасова-ним тим самим судом, що його постановив (ст. 106 ЦПК), із судовим рі-шенням, слід визначити переваги останнього. Судовий наказ має меншу зоридичну силу, оскільки при його постановленні має місце «урізана» мо-дель цивільної процесуальної форми. Наказне провадження скоріш є ви-нятком із загального правила, оскільки спрощена процедура розгляду конкретних вимог про стягнення з боржника грошових коштів або витре-бування майна має місце у випадку необхідності захисту безспірних прав та інтересів осіб. На наказне провадження поширюються загальні правила довільного процесу, але при розгляді заяви про видачу судового наказу, має місце спрощена форма вирішення питання про видачу судового наказу без розгляду справи по суті. Наказному провадженню притаманні певні особливості, які потребують нині аналізу науковців. Заслуговують на увагу та потребують певного наукового аналізу процес доказування у наказному провадженні, суб'єктний склад, вимоги, на підставі яких може бути зидано судовий наказ, процедура скасування судового наказу тощо. На них питаннях автори зупиняться при коментуванні конкретних норм.
  
  Стаття 95. Стягнення на підставі судового наказу
  1. Судовий наказ є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.
  2. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановлено му законом.
  1. У частині 1 коментованої норми закріплено положення про те, що су-довий наказ є особливою формою судового рішення про стягнення з борж-ника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій на-лежить право