зані добросовісно користуватися своїми процесуальними правами. Отже, як бачимо, такий обов'язок не має декларативного ха-рактеру порівняно із ЦПК 1963 р., а забезпечується положенням закону про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
  
  ГЛАВА 9. ЗАХОДИ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРИМУСУ
  Стаття 90. Підстави і порядок застосування заходів процесуального примусу
  1. Заходами процесуального примусу є встановлені цим Кодексом процесуальні дії, що застосовуються судом до осіб, які порушують встановлені в суді правила або протиправно перешкоджають здійсненню цивільного судочинства.
  2. Заходи процесуального примусу застосовуються судом негайно після вчинення порушення шляхом постановлення ухвали.
  1. Як у теорії цивільного процесу, так і в ЦПК під заходами процесуаль
  ного примусу розуміють встановлені законом процесуальні дії, що застосо
  вуються судом до осіб, які порушують встановлені в суді правила або про
  типравно перешкоджають здійсненню цивільного судочинства. Необ
  хідність закріплення та застосування заходів процесуального впливу до
  учасників цивільного процесу, які порушують в суді встановлені ЦПК
  правила, зумовлена реалізацією принципу поваги до суду, необхідністю
  дотримання порядку у судовому засіданні, з метою забезпечення додер
  жання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, з виховною
  метою, необхідністю дотримання як судом, так і адвокатами, прокурора
  ми правил професійної етики. Усі заходи процесуального примусу, перед
  бачені ст. 91 ЦПК, спрямовані на забезпечення повного, всебічного та
  об'єктивного з'ясування обставин справи. Але слід сказати, що, крім голо
  вуючого (ст. 160 ЦПК), за дотриманням порядку в судовому засіданні
  слідкує судовий розпорядник (ст. 49 ЦПК), на якого покладається
  обов'язок забезпечувати