и вирішенні питань щодо витрат, передбачених ст. 86 ЦПК, суди на практиці керуються Інструкцією про порядок та розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів від 1 липня 1996 р., Законом «Про судову експертизу» від 1994 р., постановою Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» від 23 квітня 1999 р.
  1. У коментованій частині йдеться про те, що витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів, найманням ними житла, а також проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи. Але існують граничні розміри такої оплати, яка стосується вартості переїзду, наймання -житла, а також проведення судових експертиз. Наприклад, проїзд залізницею не повинен перевищувати вартості проїзду у плацкартному (купейному) вагоні тощо.
  2. Питання порядку та розміру оплати проведення судової експертизи регламентується Законом України «Про судову експертизу». Кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи, але не зазначено, куди вносяться такі кошти. На нашу думку, якщо експертиза проводиться у відповідній судово-експертній установі, то кошти за її проведення особа може перераховувати цій установі. Якщо клопотання про проведення експертизи заявлено обома сторонами, витрати на її оплату несуть обидві сторони порівну. Вони можуть разом або кожний