а. Прогалину в праві не можна ототожнювати з «помилкою в праві», як результат неправильної оцінки об'єктивних умов і виявлення не тієї законодавчої волі, яку слід було б втілити в нормативно-правовому акті. «Помилка в праві» можлива у випадках, коли правотворчий орган:
  46
  
  ГЛАВА 1. Стаття 8
  1) помилково вважає якісь відносини такими, що не підлягають правовому регулюванню;
  2) помилково покладається на конкретизацію права в ході його застосування;
  3) помилково передає питання на розсуд того, хто застосовує право;
  4) видає норму, яка не потрібна;
  5) помилково вирішує питання в установленій нормі.
  У перших трьох випадках «помилка в праві» домислює наявність прогалин. Науковці виділяють таке поняття, як «прогалина у законі» - це повна або часткова відсутність необхідних юридичних норм у даному законі.
  За наявності прогалини у галузі кримінального законодавства і законодавства про адміністративні правопорушення виходом для юриста-прак-тика є відмова у порушенні провадження у справі, тобто ухвалення вип-равдального рішення. Юрист-практик у такому разі повинен керуватися принципом, відомим ще з часів римського права: «Немає злочину і немає вини, немає покарання і немає стягнення, якщо немає закону».
  Не можна обминути увагою точку зору деяких учених про те, що особливим видом правотворчості є судова правотворчість. У романо-германсь-кій сім'ї правових систем діяльність верховних судів має конкретизуючий, а не правотворчии характер: вони виносять провідні роз'яснення щодо правильного застосування вже чинних правових норм і не містять нових норм права. Відповідно до ст. 40 Закону України «Про судоустрій» провідні роз'яснення Пленуму Верховного Суду є обов'язковими для судів, інших органів і посадових осіб, які застосовують закон. Офіційно такі роз'яснення не мають нормативно-правового характеру