підприємницькою, розмір гонорару адвоката обмежується процентним відношенням від задоволеної частини позовних вимог. Але такий підхід може порушувати права відповідача, а також суперечитиме змісту адвокатської діяльності щодо розміру гонорару, який не повинен зумовлюватись вартістю позовних вимог. Водночас право позивача на отримання юридичної допомоги може бути порушеним, якщо виходити з процентів від задоволеної частини позовних вимог, оскільки в такому випадку незначні за «вартістю» справи проходитимуть без належної правової підтримки висококваліфікованих адвокатів.
  Отже, вищенаведені аспекти свідчать, що при визначенні розміру адвокатського гонорару слід виходити із суми договору, укладеного між адвокатом та його клієнтом, а також враховувати обґрунтованість вартості послуг правового характеру, наданих адвокатом.
  Додатково слід зазначити, що у такому випадку перед судом постає складне завдання, оскільки Законом «Про адвокатуру» передбачається можливість розгляду спору між адвокатом та клієнтом щодо вартості фактично наданої допомоги. Так, Законом «Про адвокатуру» передбачається, якщо договір розривається достроково, оплата праці адвоката провадиться за фактично виконану роботу. У разі неналежного виконання доручення на вимогу громадянина або юридичної особи, які уклали договір з адвокатом чи з адвокатським об'єднанням, внесена плата повертається їм повністю або частково, а при виникненні спору - за рішенням суду. Отже, відносини між адвокатом та клієнтом щодо сплати гонорару можуть стати предметом розгляду суду.
  Щодо договору, на підставі якого має оплачуватись адвокатська допомога в цивільних справах, то відповідно до змісту правовідносин між адвокатом та клієнтом доцільно укладати цивільну угоду-договір про надання
  324
  
  ГЛАВА 8. Стаття 84
  юридичної допомоги, яка й має бути підставою