опомогу», який встановлюється законом для діяльності адвокатів, не може застосовуватись. Тому таке поняття, як «граничний розмір компенсації» може застосовуватись лише у разі надання юридичної консультації і навіть у такому разі її вартість має визначатися самим адвокатом за погодженням із стороною, якщо вона попередньо не знала про вартість такої юридичної послуги.
  323
  
  РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  Але покладати на іншу сторону обов'язок щодо оплати праці адвоката, яка буде досить високою, також протиправно. Отже, треба виходити із бажання і законного волевиявлення особи, що має брати участь у цивільному процесі, яке зумовлює обрання адвоката за рівнем його кваліфікації, а не за вартістю його послуг. Оскільки це право законне і тим більше, що в разі постановлення рішення не на користь особи їй не будуть відшкодовуватися витрати по оплаті праці адвоката, то в цьому випадку будь-яка угода між адвокатом та клієнтом про розмір оплати має розцінюватись судом як законна підстава для визначення розміру судових витрат.
  Однак будь-яка матеріальна вимога щодо оплати праці адвоката, спрямована до іншої сторони в справі, має бути аргументованою. У такому разі адвокат має пояснити суду, як визначалась вартість юридичної допомоги. Адвокатську діяльність неможливо вважати комерційною. Тому у ч. 2 ст. 84 ЦПК зроблено лише спробу обмежити адвокатські гонорари до якоїсь, на думку законодавців, розумної цифри, встановивши граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу. Але в наш час таке обмеження може призвести до порушення прав як позивача, так і відповідача.
  При значних розмірах ціни позову порушуватиметься право відповідача, оскільки при позові в декілька мільйонів гривень можливі витрати на оплату праці адвоката складатимуть значні кошти. Отже, виходячи з принципу, що адвокатська діяльність не