езкоштовно, суд стягує і другої сторони зазначену суму на користь адвокатської фірми, колегії, ::-оро або в дохід держави. Оскільки витрати на правову допомогу відно-іяться до витрат, пов'язаних із розглядом справи, а ті своєю чергою відносяться до судових витрат, тому слід враховувати й положення ст. 88 ЦПК, р йдеться про розподіл судових витрат між сторонами. Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, зокрема й на надання правової допомоги, але при цьому судом повинен враховуватися граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу.
  Проте праця адвоката має бути творчою. Це положення вимагає багато додаткових зусиль від адвокатів і не тільки розумових, а й матеріальних, до зумовлено, наприклад, значною вартістю юридичної літератури. Творчість адвоката при підготовці до кожної конкретної справи зумовлена і тим, що не може бути двох однакових справ, оскільки навіть подібні правовідносини, що регулюються одним законом, несуть у собі суттєві суб'єктивні ознаки сторін, правовий спір між якими має вирішуватись судом. Будь-яку творчу працю, що базується на розумовій діяльності людини оцінити практично неможливо.
  Крім того, при визначенні вартості юридичної допомоги слід враховувати вартість, що припадає на оплату праці помічника адвоката, оренду приміщення, де розташовано офіс, тощо. Та рівень юридичної допомоги залежить від рівня юридичної обізнаності самого адвоката, що визначається за його суб'єктивною оцінкою або об'єктивною - кількістю клієнтів, та в деяких випадках - його помічника. Безумовно, вартість юридичної допомоги залежить від складності самої справи, кількості матеріалу в справі тощо. Всі вищезазначені аспекти свідчать про те, що поняття «граничний розмір компенсації на правову допомогу»,