оження, які суперечать міжнародним договорам.
  6. Крім перерахованих у ч. 6 цієї статті положень, а саме, що норми права інших держав суд застосовує у разі, коли це встановлено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а також коли це прямо встановлено у договорі, який укладається особами. Наприклад, громадяни при укладенні і посвідченні договорів з іноземцями вправі посилатися на регламентацію їх правовідносин нормами іноземного законодавства, зокрема це стосується шлюбних договорів. Але вважається доцільним ввести й відповідні обмеження для застосування норм іноземного законодавства - невідповідність моральним засадам нашого суспільства, а також Конституції України.
  7. Введення у статтю 8 ЦПК додатково у порівнянні з попередньою редакцією ЦПК частини 7 обумовлено значною увагою до проведення державних закупівель, але таке доповнення визнати обґрунтованим важко. Наявність спеціальних законодавчих актів, якими мають регламентуватися спірні відносини, не повинно обумовлювати введення лише однієї спеціальної норми, яка має загальний і не конкретний зміст. Такий перелік мав би існувати для конкретизації всіх складних матеріальних правовідносин, але таке положення призвело б до істотного ускладнення норм ЦПК, а також до постійних змін у цю норму, оскільки норми матеріального права доволі часто змінюються.
  Пояснити появу цієї норми саме у ЦПК важко і з тих підстав, що згідно ст. 37-1 Закону «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», оскарження процедур закупівель, рішень, дій або бездіяльності замовника у судовому порядку здійснюється з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Однак, у зазначеному Законі не встановлено спеціальних правил оскарження процедур, а в цьому випадку необхідно виходити із загальних правил