але у деяких розрахунках має місце. Тобто при користуванні певними коефіцієнтами не потрібно втрачати логіку розрахунку.
  У коментованій нормі не знайшло свого відображення положення про те, що якщо експерт під час дослідження може встановити обставини, яскі мають значення для справи, хоча суд йому не поставив з приводу цих обставин запитання, він має право включити ці обставини до висновку (ч. 5 ст. 147 ЦПК). У цьому контексті доцільно доповнити коментовану норму щодо самого поняття «висновок експерта про те, що у висновку мають також міститися міркування експерта щодо встановлених ним під час проведення дослідження обставин, які мають значення для справи, але з приводу яких йому не були поставлені запитання судом».
  
  ГЛАВА 6. ПРОЦЕСУАЛЬНІ СТРОКИ
  Процесуальний строк - це проміжок часу, встановлений законом або су-дом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники про-цесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені ЦПК, в результаті вчи-нення яких настають певні правові наслідки. Автори не погоджуються з думкою вченого, який вважає не процесуальними строки, встановлені за-коном для судді або суду, та мотивує свою думку тим, що правила про них містяться не в главі про процесуальні строки і пропонує їх назвати служ-бовими1. Аналізуючи цю точку зору, автори вважають, що віднесення строків, встановлених для судді та суду, є неможливим до однієї глави 6 «Процесуальні строки», оскільки такі строки закріплені у нормах ЦПК залежно від процесуальної діяльності судді. Так, наприклад, строк на-правлення повістки судом закріплено у ч. 4 ст. 74 ЦПК, де йдеться про обо-в'язок суду вручення судових повісток і повідомлень у певні строки; у ст. 157 ЦПК йдеться про строки розгляду справ судом, цей строк віднесено до глави 4 «Судовий розгляд»; якщо йдеться про строки відкриття про-вадження,