и ними, та зміст заповіту суперечить закону, оскільки він має об-меження та обтяження, встановлені для спадкоємця, який має право на ісез'язкову частку у спадщині (ч. З ст. 1241 ЦК). Однак на підтвердженні відповідних обставин можуть подаватися як прямі, так і непрямі докажи, а також наводитися й інші обставини. Отже, коли судом слухалася ггграва про визнання того самого заповіту недійсним, одночасно, на нашу думку, може заявлятися підстава про визнання його недійсним з підстав, передбачених ст. 219 ЦК, коли не були дотримані вимоги закону про но-таріальне посвідчення заповіту або про те, що відсутній підпис особи на за-повіті. Коли ж перед судом ставитиметься питання про те, що підпис за-повідача підроблений та заповіт посвідчувався за відсутності заповідача, то питання про аналіз стану заповідача є несумісним з такою вимогою по-зивача. У першому та другому випадку йдеться про визнання заповіту недійсним, але у першому випадку той самий заповіт буде письмовим до-казом, а в другому - при підробці підпису - це речовий доказ.
  2. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи. Це положення є новим для цивільного про-цесуального законодавства, оскільки, за ст. 27 ЦПК 1963 р., звуко- і ві-леозаписи (магнітні, електронні та інші носії інформації) не розцінювалися як самостійний засіб доказування. Слід звернути увагу фахівців на те, що законодавець не дає вичерпного переліку засобів звуко- і відеоза-пису, а лише зазначає, що це можуть бути магнітні, електронні та інші носії інформації. Наприклад, у судовій практиці мали місце дослідження запису розмови щодо питань визнання батьківства відповідачем, коли запис був вчинений за допомогою записуючого пристрою у мобільному телефоні. Але у цьому випадку