докази, які не підлягають офіційному посвідченню чи засвідченню та державній реєстрації (розписки, записки, приватні листи). Нотаріально посвідчені докази - документи, посвідчені нотаріусом або іншими особами, які мають на це право (статті 37, 38, 40 Закону «Про нотаріат») з дотриманням єдиної нотаріальної процесуальної форми (свідоцтва, договори, заяви тощо).
  За змістом виділяють розпорядчі та довідково-інформаційні16. Розпорядчі письмові докази - це документи, в яких має місце волевиявлення суб'єкта, в результаті якого в особи може виникнути, змінитися чи припинитися певне право (акти, накази, розпорядження тощо). Щодо довідково-інформаційних, то це докази, у змісті яких є інформація, що може мати значення для справи (довідки, акти тощо). Але як зазначають російські науковці17, потрібно відрізняти письмові докази від письмових матеріалів, які можуть мати місце у справі (ч. 1 ст. 27 ЦПК). Наприклад, у порядку окремого доручення (ст. 132 ЦПК) були отримані показання свідка, протокол допиту свідка у цьому випадку розцінюється як письмовий матеріал, а не письмовий доказ, тому що свідок за місцем свого проживання допитувався судом на підставі ухвали суду, де розглядається справа з дотриманням процедури допиту свідка, яка передбачена ст. 180 ЦПК. Усі письмові клопотання, які мають місце у справі, також не розцінюються як письмові докази, такими не є письмові замітки, якими користувався свідок при даванні показань18.
  Наприклад, при встановленні фактів, що мають юридичне значення, у
  ч. 2 ст. 258 ЦПК йдеться про зміст заяви і зазначається, що до заяви дода
  ються докази, що підтверджують викладені у заяві обставини (предметні
  докази, які можуть бути й письмовими доказами), і довідка про немож
  ливість відновлення втрачених документів (додаткові докази, така
  довідка є письмовим доказом)19. . •
  Інші