належала йому на праві приватної власності. До нотаріуса звернулася жінка, яка послалася на ту обставину, що зони із померлим перебували у фактичних шлюбних відносинам, від яких у них народилася донька Галина. Мати звернулася до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину - квартири, після смерті цього чоловіка в інтересах своєї неповнолітньої доньки. На підтвердження факту родинних стосунків між батьком та дочкою вона надала свідоцтво про народження дівчинки, де померлий був записаний батьком. Нотаріус міг зидати свідоцтво про право на спадщину, але він випадково при перевірці свідоцтва згадав ту обставину, що до нього у той самий день приходила клієнтка за засвідченням копії свідоцтва про народження дитини, рік народження якої збігався із днем народження неповнолітньої спадкоємиці, але свідоцтво було не тієї форми. Те свідоцтво, що надавалося матір'ю спадкоємиці, було викладено на одному тонкому аркуші, а те, що надавалось для засвідчення його копії, мало форму «книжки» із цупкого паперу. Ця обставина викликала у нотаріуса сумнів щодо достовірності наданого для вчинення нотаріальної дії свідоцтва про народження Галини. Коли нотаріус звернувся до органів РАГСу, йому повідомили, що такого актового запису взагалі немає. Як потім стало відомо, ця жінка була сусідкою одинокого померлого та з метою заволодіння його майном підробила свідоцтво
  285
  
  РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  про народження дочки. Наведений приклад стосується не судової, а нотаріальної практики, але слід сказати, що такі випадки можуть мати місце й у суді. Тому судді мають бути уважними при прийнятті особливо копій документів, перевіряти їх на відповідність оригіналам тощо.
  Щодо неофіційних, то це докази, які виходять від приватних осіб (приватне листування, різного роду замітки, щоденники). Прості письмові докази -