й може впевнено говорити про почуття конкретних осіб. По-третє, кохання - це не юридичний термін, а він має бути розкритим і конкретизованим щодо тих юридичних обставин, які свідку дали можливість дійти такого висновку.
  При постановці запитань свідку доцільно дотримуватися таких загальних правил, які вироблені практикою:
  1. Кожне питання повинно бути спрямоване на встановлення конкретної обставини справи, на яку сторона посилається в своїх вимогах або запереченнях, або на встановлення джерела, з якого отримано певний доказ.
  ™ Докладніше див.: Фурса С.Я., Цюра Т.В. Докази та доказування в цивільному процесі. - К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2005. - С. 102-121.
  283
  
  РОЗДІЛІ. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  2. Не повинна встановлюватися суб'єктивна думка свідка щодо відомих йому фактів, а має бути знайдено джерело, з якого отримана відповідна інформація про стан особи (сп'яніння) або відповідні дії (перебування на утриманні, факт ведення сумісного господарства).
  3. Доцільно встановлювати конкретний факт декількома непрямими питаннями, ніж одним прямим, оскільки це дозволяє робити висновки про факт з декількох відповідей, а не однієї, що дасть можливість отримати точніше враження про факт.
  4. Кожне запитання ставиться окремо, наступне запитання слідує лише при відповіді на попереднє. Це дозволить ставити запитання несподівано і не дасть можливість свідку «виграти час для обдумування відповіді», а також не відповісти на одне з них і просити повторити найскладніше.
  5. Не можна ставити запитання, відповідь на які може негативно вплинути на становище довірителя, оскільки особи, що мають протилежні з довірителем інтереси, матимуть можливість ускладнити правову позицію адвоката, а також запитання, в яких вже є відповідь на них.
  6. Всі запитання повинні ставитись лише в коректній формі13.
  7. Суд має відвести