вого значення та не вважатимуться засобом доказування? Наприклад, слу-хається справа про розірвання шлюбу, підставою такого розірвання є по-силання позивачки на той факт, що її чоловік не підходить їй у сексуаль-ному плані. Виходячи зі змісту ст. 184 ЦПК, обставини, які пояснила по-зивачка, мають значення для справи, відомі їй особисто, оскільки вона сама має певний досвід, що чоловік їй фізіологічно не підходить, то невже її потрібно допитувати ще й як свідка за її згодою, хіба не достатньо її пояс-нень як позивачки?
  На нашу думку, ця норма у такому змісті, як вона викладена у ЦПК, -це правовий нонсенс, оскільки суперечить основним базовим принципам-цивільного процесу - змагальності, належності доказів. Слід звернути увагу фахівців на ту обставину, що ст. 62 ЦПК іменується «Пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників», але у самій нормі йдеться про допит їх як свідків, а не про їх пояснення. Стаття 184 ЦПК фактично дублює зміст ст. 62 ЦПК, але її назва «Допит сторін, третіх осіб, їх представників».
  На нашу думку, положення про допит сторін, третіх осіб, їхніх пред-ставників як свідків може мати місце у випадку, коли їхні пояснення щодо однієї обставини суперечать один одному, тому суду для того, щоб по-становити рішення, слід все ж таки встановити істину у справі, усунути суперечність у поясненнях сторін, як це має місце з допитом свідків, які відразу ж, на відміну від сторін, попереджаються про кримінальну відпо-відальність за давання завідомо неправдивих показань, шляхом їх пере-хресного, одночасного допиту для з'ясування причин розходження у їхніх показаннях (ч. 12 ст. 180 ЦПК).
  Виникає й інше запитання: якщо сторони будуть допитані у справі як свідки, то як суд має ставитися до зміни сторонами підстав або предмета позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, відмови від