Вва-
  270
  
  ГЛАВА 5. Стаття 59
  жається, що лише при виникненні сумніву в законності способу отримання доказу - це питання має досліджуватися судом.
  Якщо доказ викликає у суду сумнів, то доцільно перевірити порядок його видачі шляхом звернення до органу чи особи, яка його видавала. На практиці в одного з авторів були дві прямо протилежні довідки від МВС в одній цивільній справі, в яких говорилося, що громадянин К. неодноразово звертався до органів МВС з приводу порушення його права на проживання у квартирі і йому роз'яснювали, що це питання не підвідомче органам МВС. А в іншій було зазначено, що у відповідний період гр. К не звертався до органів МВС. Отже, одна з довідок не відповідає дійсності, спроби звернення до МВС повторно за скасуванням однієї з довідок наштовхувалися на неадекватну відповідь. Тому довелося у справі ставити під сумнів надані в одній із довідок відомості. Зокрема, виходить, що громадянин К. неадекватно і неодноразово розуміє отриману інформацію, якщо йому декілька разів доводиться пояснювати, що МВС не займається питаннями проживання у квартирі9.
  Якщо ж розглянути випадок, що особа не може сама витребувати доказ та звертається до суду з клопотанням про його витребування у певних осіб чи організацій, то при отриманні такого доказу суд повинен брати його до уваги, адже сам він направляв запит про одержання такого доказу. Якщо ж доказ на вимогу суду направляється уповноваженими особами, а у судді є інформація, що він отриманий з порушенням процедури, то яким чином повинен реагувати суд? Зокрема, такий доказ має бути оформлений згідно з вимогами адміністративного діловодства, тобто надсилається документ та супроводжуючий лист, який скріплюється печаткою установи і підписом уповноваженої особи. Коли суду направляється копія або витяг з документа, то вірність копії або витягу