у на тому аспекті, : особи, які беруть участь у справі, можуть висувати доводи, якими під-їтреслювати або спростовувати значення певної інформації про обставини справи, що, безумовно, впливає на суб'єктивне сприйняття цих обставин судом. Отже, ці особи вправі впливати та видозмінювати той потік інформації, який сприймається судом, що має позначатися на майбутньому су-г:зому рішенні, що авторами визначається як процес доведення.
  Стаття 58. Належність доказів
  1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
  2. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
  3. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
  1. У теорії цивільного процесу має місце поняття «предмет доказування», який важко визначити і «розшифрувати» на практиці, оскільки це поняття не має стереотипів і залежить від розумових та професійних здібностей кожного з учасників цивільного процесу, що бере участь у справі. Так, одні особи можуть вважати факт встановленим лише тому, що вони його особисто бачили і можуть підтвердити його у суді, а інші заперечуватимуть не тільки його існування, а й правове його значення. При коментуванні попередньої норми розглядався випадок із залиттям квартири, який :відчить про необхідність виділення тих обставин, які пов'язані з процесом доказування.
  У суді слід викладати обставини не в літературному жанрі, а прагматично точно - для досягнення певної мети. Якщо одна із сторін у суді розповідатиме історію свого життя з дитинства, то суд може зупинити її, коли це положення не матиме юридичного значення.
  У спрощеному варіанті предмет доказування складається з таких обста-зин:
  - пов'язаних з порушенням прав позивача;
  - які підтверджують право позивача і є підставою для позову;
  - які свідчать