ийняття доказів унеможливить подальшу їх оцінку судом. Методом від супротивного це можна красномовно пояснити, якщо доказами є «будь-які фактичні дані», то суд не вправі відмовляти в заслуховуванні показань будь-яких свідків, навіть тих, свідчення яких потенційно не можуть стосуватися обставин справи, записи будь-яких те-лефонних розмов мають прийматися судом як доказ тощо. Однак статті 58, 59 ЦПК свідчать про зворотні дії суду. Водночас у нормах матеріального права можуть встановлюватися певні вимоги щодо доведення юри-
  264
  
  ГЛАВА 5. Стаття 57
  дичних фактів саме конкретними засобами доказування, що обумовлює неможливість прийняття інших доказів на підтвердження певних гарндичних обставин.
  Тому авторами сприймається термін «фактичні дані» як пряма вказівна, на юридичну обставину, на існування якої спрямований доказ. Це поло-езня у нашій свідомості сприймається «автоматично», тому ми не взжди здатні ці положення розмежовувати на практиці, наприклад, тер-шш «шлюб» пов'язують з його реєстрацією, тому мають існувати відповідні докази - свідоцтво про шлюб, відмітка в паспорті про реєстрацію шлю-щ: Ці докази є прямими, а похідним доказом може бути свідоцтво про ро-игзання шлюбу, оскільки не може існувати розірвання шлюбу, який не Іуз зареєстрований.
  2. Коли ж питання постає про те, що дані встановлюються на підставі гезних засобів доказування, то сприйняття доказів стає ще більш пробле-матичним, оскільки пояснення сторін, третіх осіб, показань свідків, пись-мові та речові докази тощо утворюють певні групи засобів доказування.
  Отже, у запропонованій у цій статті схемі визначення доказів виникає проблема, оскільки докази - це фактичні дані, а останні встановлюються ша підставі засобів доказування. Тобто якщо забрати з цієї схеми фактичні дані як штучне явище, то виходить, що докази встановлюються