уванням, оскільки вона базуватиметься за розумовій діяльності й узагальнюватиме досвід допиту близьких ро-хичів як свідків, на свідчення яких негативно може впливати родинний зз'язок, тощо.
  Отже, сформульовані в ст. 27 ЦПК окремі процесуальні дії, такі як подання своїх доводів, міркувань та заперечень, слід вважати доведенням, а не доказуванням.
  Загалом, автори вважають, що будь-який термін цивільного процесу має бути розкритим не тільки на теоретичному рівні, а й для однозначного його тлумачення та застосування на практиці має існувати чітка норма ЦПК, в якій цей термін має бути розкритим. Отже, основні поняття «доказування», «доведення», «обґрунтування» повинні бути розкриті в ЦПК.
  Отож, у сукупності запропонована авторами класифікація і разом з концепцією інших вчених надасть можливість спочатку встановлювати предметні та додаткові докази, а в подальшому шляхом об'єктивного розгляду всіх поданих доказів та з урахуванням ступеня їх вірогідності дійти правильного висновку. При цьому ступінь юридичної вірогідності доказу залежатиме від джерела надходження доказу. Наприклад, якщо дані отримані з висновку експерта, то в основному будь-який експеримент може бути перевірений іншим експертом. Якщо розрахунки робилися на базі однієї програми, то при застосуванні іншої і з урахуванням ступеня ймовірності висновку можна буде перевірити достовірність отриманих результатів. При цьому важливим буде й суб'єктивний фактор, коли для розра-хунку первинні дані готуються відповідним експертом, то можна перевіряти й ці дані.
  Тому у випадках отримання певних відомостей, що отримані з особистих доказів, потребується встановлювати відсутність суб'єктивних факторів, які можуть впливати на їх вірогідність. У разі дослідження даних про обставини справи, що отримані за допомогою технічних засобів, треба встановлювати