якій ідеться про обставини, визнані сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі, не підлягають доказуванню, не припустиме. Оскільки таке ототожнення пояснень сторін і третіх осіб з визнанням сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, об-ставин (фактів) суперечить статтям 31, 174,176 нового ЦПК, які розмежо-вують поняття «визнання обставини (факту)» і «визнання позову». Тим більше, за юридичною практикою англосаксонської системи визнання
  1 Треушников М.К. Судебньїе доказательства. - М.: Городец, 1997. - С. 90, 92.
  256
  
  ГЛАВА 5. ДОКАЗИ
  фактів стороною вважається «золотим доказом»2, оскільки саме так вирішується багато спорів у змагальному процесі. Крім того, в цьому разі авторами вважається можливим поширити дію ч. 2 ст. 31 нового ЦПК діодо визнання позову на обидві сторони, а не тільки на відповідача. Якщо відповідач має право визнати позов повністю або частково, то позивач так само може визнати повністю або частково зустрічний позов (статті 123, 124 нового ЦПК) чи вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору (статті 34, 125 нового ЦПК).
  Щодо другого аргументу, то мало хто звертає увагу на ч. 7 ст. 8 нового ЦПК України, якою передбачається можливість суду у разі відсутності за-кону, що регулює спірні відносини, застосовувати закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а при відсутності такого закону виходити із загальних засад законодавства України (аналогія права). Тобто в цьому випадку загальновідомі поняття «аналогія закону» та «аналогія права» фактично давно існують у цивільному судочинстві, але практично не застосовуються.
  Отже, як у розглядуваній ситуації слід розцінювати поняття «квитанція», «товарний чи касовий чек» - як засіб доказування чи як доказ? Загалом у ст. 64 нового ЦПК письмовими доказами є будь-які