згляді справи бере участь посадова або службова особа, з якою суб'єкт надання правової допомоги перебуває в родинних або сімейних відносинах згідно з законодавством.
  Це питання потребує узгодження з правилами відводу і самовідводу суддів, оскільки виникатиме проблема, хто ж має відмовлятися чи «посадова або службова особа», чи суб'єкт надання правової допомоги. Підходів тут може бути декілька. Наприклад, коли суб'єкт надання правової допомоги уклав договір із зацікавленою особою раніше, ніж довідався про те, хто розглядатиме цю справу, то відвід має брати «посадова або службова особа» тощо;
  • якщо суб'єкт надання правової допомоги не має відповідної кваліфіка
  ції у питаннях, щодо яких звернувся заявник;
  3) проконсультувати заявника про можливі шляхи врегулювання спору
  (питання).
  253
  
  РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  Ця норма відірвана від інших норм цієї статті, оскільки вона має належати до видів правової допомоги;
  4) дотримуватись етичних норм, бути коректним і ввічливим у стосунках із заявником та іншими суб'єктами надання правової допомоги;
  5) постійно підвищувати свою кваліфікацію;
  6) не використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої він надає правову допомогу;
  7) не робити публічних заяв про доведеність вини заявника, якщо заявник її заперечує.
  Вважаємо, що остання частина цього речення «якщо заявник її заперечує» є зайвою, оскільки поширювати інформацію про доведеність або недоведеність вини заявника можна з його дозволу і лише в його інтересах;
  8) не подавати особам публічного та приватного права завідомо неправ
  диву інформацію.
  Слова «особа, яка надає правову допомогу» мають сприйматися лише в контексті її діяльності. Саме тому така особа має робити заяви лише щодо правового змісту, а не вдаватися до подробиць справи, про які має знати лише безпосередньо