хими, німими чи глухонімими.
  2. Перекладач допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.
  3. Перекладач має право ставити питання з метою уточнення перекладу, відмовитися від участі у цивільному процесі, якщо він не володіє достатніми знаннями мови, необхідними для перекладу, а також на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду.
  4. Перекладач зобов'язаний з'являтися за викликом суду, здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перекла-
  35 Фурса С.Я., Євтушенко Є.І. Проблеми застосування норм іноземного права у ци-вільному та нотаріальному процесах // Юридична газета. - 2003. - № 12(12).
  247
  
  РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  ду своїм підписом в процесуальних документах, що вручаються сторонам у перекладі на їх рідну мову або мову, якою вони володіють.
  5. За завідомо неправильний переклад або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків перекладач несе кримінальну відповідальність, а за невиконання інших обов'язків -відповідальність, встановлену законом.
  1. За ст. 7 ЦПК особам, які беруть участь у справі і не володіють або недо
  статньо володіють мовою, якою ведеться судочинство, гарантовано право мати
  у цій справі перекладача. Перекладачем може бути особа, яка вільно володіє
  мовою, якою здійснюється цивільне судочинство, та іншою мовою, знання якої
  необхідне для усного чи письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також
  особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими.
  Так, за ст. 20 Закону Української РСР «Про мови в Українській РСР» мова нотаріального діловодства має відповідати вимогам, які передбачені для мови судочинства (ст. 18 цього Закону), а саме, що судочинство в Україні здійснюється українською мовою. У випадках, передбачених у частині