вою експерту припинити експертне дослідження та повернути матеріали справи та інші документи до суду. Але у зв'язку з тим, що норма, яка регламентувала б підстави припинення експертизи, у ЦПК 1963 року була відсутня, як вона відсутня й у новому ЦПК, суддя лише листом повідомив експерта про припинення експертизи у зв'язку з відмовою особи оплатити проведення експертизи та відмовою від позову.
  Автори вважають за доцільне доповнити ЦПК нормою, яка регламентувала б підстави припинення експертизи, серед яких зазначити: вмотивована відмова експерта від проведення експертизи, яка прийнята судом; відмова особи від проведення експертизи у зв'язку з неможливістю її оплати; укладання сторонами мирової угоди; визнання позову; відмова від позову.
  10. Законодавець у частині 10 коментованої норми надає експерту такі
  права:
  1) ознайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета дослідження;
  241
  
  РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  2) заявляти клопотання про подання йому додаткових матеріалів і зразків;
  3) викладати у висновку судової експертизи виявлені в ході її проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання;
  4) бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предмета й об'єктів дослідження;
  5) ставити питання особам, які беруть участь у справі, та свідкам;
  6) користуватися іншими правами, встановленими Законом України
  «Про судову експертизу». На нашу думку, цей перелік слід обов'язково до
  повнити правом експерта на відмову від давання висновку шляхом подан
  ня суду вмотивованої ухвали про таку відмову та клопотати перед судом
  про залучення інших експертів, якщо при проведенні експертизи мають
  місце запитання, які потребують участі декількох експертів різних галу
  зей знань або різних напрямів у межах однієї галузі знань (ст. 149