р.
  Судовим експертом за ст. 11 Закону не може бути особа, яка визнана судом недієздатною, а також особи, які мають судимість. У ч. 2 цієї норми йдеться про те, що існують й інші обставини, які передбачені процесуальним законодавством, що забороняють участь особи як експерта у судочинстві. У цьому контексті слід звернутися до статей 20, 22 ЦПК, де йдеться про підстави відводу експертів. Так, у ст. 20 ЦПК та ч. 2 ст. 22 ДПК зазначається, що експерт не може брати участі у розгляді справи, якщо:
  1) під час попереднього вирішення цієї справи він брав участь у процесі як свідок, суддя, спеціаліст, перекладач, представник, секретар судового засідання;
  2) він прямо чи побічно заінтересований у розгляді справи;
  3) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник (патронатний вихователь - Авт.), член сім'ї або близький родич цих осіб - сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;
  4) якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та не-упередженості експерта;
  5) він перебував або перебуває в службовій або іншій залежності від осіб, які беруть участь у справі;
  6) з'ясування обставин, які мають значення для справи, виходить за межі сфери його спеціальних знань.
  Крім того, слід зазначити, що ст. 23 ЦПК передбачено положення, що за наявності підстав, зазначених у статтях 20, 22 ЦПК, експерт зобов'язаний заявити самовідвід.
  3. Переходячи до коментарю цієї частини, де визначено основні права експерта, слід зазначити, що експертиза може проводитись в суді або поза судом, як це передбачено ст. 147 ЦПК. Але у більшості випадків експертиза проводиться поза судом, оскільки для її проведення потрібно багато часу, здійснення певних