чесних кон-сульських посадових осіб. Щодо консульської кореспонденції почесних консулів України, то у виняткових випадках вона може бути опублікована чи передана третім особам (як письмові докази - Авт.) за наявності особливого дозволу Міністерства закордонних справ України (п. 19 Поло-ження про нештатних (почесних) консулів України).
  Привілеї та імунітет представників дипломатичного представництва регламентують нормами міжнародного права, які стосуються диплома-тичних зносин.
  Стаття 52. Особи, які мають право відмовитися від давання показань
  1. Фізична особа має право відмовитися давати показання щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, над якою встановлено опіку чи піклування, член сім'ї або близький родич цих осіб).
  2. Особа, яка відмовляється давати показання, зобов'язана повідомити причини відмови.
  Ця стаття спрямована на конкретизацію ст. 63 Конституції України: «Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснен-ня щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається за-коном». На практиці були випадки, коли суддя, посилаючись на ст. 63 Конституції, відмовляв у допиті близьких родичів як свідків. Але це не-вірне сприйняття цієї норми, оскільки показання свідка треба сприймати в двох площинах:
  - як громадський обов'язок сприяти суду у здійсненні правосуддя;
  - як право суду надати відомі свідку відомості, які мають сприяти об'єк-тивному вирішенню справи.
  Коли мова йде про виконання обов'язку, то саме від санкцій законодав-ства звільняє ст. 63 Конституції, коли особа відмовляється давати пока-зання. Якщо ж особа, незважаючи на своє право відмови, дає такі показан-ня і вона