а практиці виникають запитання: а якщо особа при сповіді повідомила езященика, що готується замах на злочин чи повідомила осіб, які вчинігли злочин, чи має гоаво священик повідомити такі обставини як свідок органам дізнання, слідства чи суду? Це питання належить до моральних устоїв церкви, яка відділена від
  230
  
  ГЛАВА 4. Стаття 51
  держави, але існує відповідне загальне правило про неможливість допиту гжніденнослужителя.
  Не можуть бути допитані як свідки професійні судді, народні засідателі г~ присяжні - про обставини обговорення у нарадчій кімнаті питань, що ігникли під час ухвалення рішення чи вироку. Це положення забезпечся принципом таємниці нарадчої кімнати - ст. 196 ЦПК, в якій ідеться про те, що під час слухання справи ніхто не має права перебувати у нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу, та судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення рішення у нарадчій кімнаті (ч. 3).
  Особи, які мають дипломатичний імунітет, не можуть бути допитані як ізідки без їхньої згоди. Це положення зумовлене правовим статусом дипломата та закріплене у Віденській конвенції про дипломатичні зносини. Зокрема, щодо консула, то у ст. 44 Віденської конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 р. закріплено положення про обов'язок давати як свідок показання. Згідно з цією нормою працівники консульської установи можуть викликатися як свідки при провадженні судових чи адміністративних справ. Консульський службовець чи працівник обслуговуючого персоналу за винятком випадків, які передбачені ч. З цієї норми, не можуть відмовлятися від давання показань. Якщо консульська посадова особа відмовляється від давання показань, до неї не може бути застосо-вано жодних заходів примусу чи покарання. Частиною 2 цієї норми перед-бачається, що орган, якому потрібні показання консульської