фізичні особи, а також особи, які перебувають на обліку чи на лікуван
  ні у психіатричному лікувальному закладі і не здатні через свої фізичні
  або психічні вади правильно сприймати обставини, що мають значення
  для справи, або давати показання. Цей пункт закону деталізує ч. 1 ст. 50
  ЦПК, оскільки у ній має місце загальне положення про те, хто може бути
  свідком, тобто кожна особа за винятком тих, які перелічені у цій нормі.
  Але законодавець зазначив також, що свідком не може бути також особа, хоч і не визнана судом недієздатною, але якщо вона перебуває на обліку чи на лікуванні у психіатричному закладі та не здатна через свої психічні вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи. Якщо у суду будуть докази, які підтверджують такі обставини, суд повинен відмовити особі у клопотанні про допит такого свідка. Щодо фізичних вад, то за наявності таких особа може бути не здатна давати показання, наприклад, якщо особа сліпа, вона не могла сама бути очевидцем тощо.
  2. Щодо осіб, які за законом зобов'язані збері ати в таємниці відомості,
  що були довірені їм у зв'язку з їхнім служб:.. їм чи професійним положен
  ням, то до них слід віднести адвокатів, нотаріусів, медиків, військових,
  працівників служби безпеки тощо. Зокрема, ст. 9 Закону «Про адвокату
  ру» передбачено положення про адвокатську таємницю, ст. 8 Закону «Про
  нотаріат» передбачено основний принцип нотаріального процесу - дотри
  мання нотаріусом нотаріальної таємниці, тобто ці особи не повинні розго
  лошувати відомості, які стали їм відомі у зв'язку з виконанням їхніх про
  фесійних обов'язків. Тому ці особи, як правило, не повинні підлягати до
  питу як свідки та не можуть давати покезання щодо таких відомостей.
  Священнослужителі не можуть бути щ ніЕтані судом як свідки про відомості, одержані ними на сповіді віруючих. На