з'явитися до суду у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини.
  3. У разі неможливості прибуття за викликом суду свідок зобов'язаний завчасно повідомити про це суд.
  4. Свідок має право давати показання рідною мовою або мовою, якою він володіє, користуватися письмовими записами, відмовитися від давання показань у випадках, встановлених законом, а також на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду.
  5. За завідомо неправдиві показання або за відмову від давання показань з непередбачених законом підстав свідок несе кримінальну відповідальність, а за невиконання інших обов'язків - відповідальність, встановлену законом.
  У ч. 1 коментованої норми закріплене загальне положення, що свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи. Але при вирішенні питання про допит особи як свідка слід завжди мати на увазі ст. 51 ЦПК, в якій закріплено перелік осіб, що не підлягають допиту як свідки. А також у ст. 52 ЦПК має місце коло суб'єктів, які мають право відмовитися від давання показань.
  Але, нашу думку, положення ч. 1 слід уточнити шляхом вжиття загаль-ноприйнятої термінології та шляхом узгодження положень окремих статей ЦПК. Зокрема, у коментованій нормі говориться, що свідком може бути кожна особа, і не наводиться будь-яких обмежень, а істотні обмеження встановлені лише у ст. 51 ЦПК.
  1. Свідком, на наш погляд, може бути особа, якій відомі будь-які обставини, що не лише стосуються справи, а й мають значення для розгляду та вирішення справи, а також мають враховуватися положення ч. 1 ст. 51 ЦПК.
  Тобто, за загальним правилом, конкретний віковий ценз свідка в ЦПК не закріплено, але суддя при задоволенні клопотання особи про допит свідка має керуватися принципом розумності, при цьому повинен виходити із вищезазначених критеріїв. Так, свідком