ть їх до присяги, тому, на нашу думку, ці положення закону потрібно узгодити між собою. Фактично ця норма свідчить про те, що вагомий вплив на створення нового ЦПК здійснило законодавство США, в процедурі якого існує клятва на Біблії. Тому судовий розпорядник у США подає Біблію цим особам, а в нашій країні таких формальностей не існує. Отже, це положення вважається зайвим.
  Щодо виконання судовим розпорядником вказівки головуючого щодо приведення свідків до присяги, то це положення за ч. 5 ст. 180 ЦПК відне-сено до повноважень головуючого. На нашу думку, потрібно, щоб суддя приводив до присяги свідків, експерта, перекладача, а до обов'язків судо-вого розпорядника мають входити лише надання письмового тексту при-сяги зазначеним суб'єктам та відібрання її у них із виконаним підписом (розпискою) та подання суду для приєднання до матеріалів справи.
  Під час судового засідання судовий розпорядник приймає від учасників цивільного процесу документи та інші матеріали та передає суду (п. 6), далі суддя, заслуховуючи думку осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про прийняття цих доказів. У разі неприйняття цих документів та матеріалів вони також через судового розпорядника повинні повертатись учасникам процесу.
  Пунктом 7 ч. 1 коментованої статті на судового розпорядника покла-дається обов'язок щодо запрошення до залу судового засідання свідків. Однак положення ч. 1 ст. 165 ЦПК про те, що свідки на стадії після від-криття провадження у справі видаляються із зали судового засідання у відведені для цього приміщення, на практиці не реалізується, оскільки у багатьох судах залів судового засідання не вистачає, судді слухають справи у кабінетах. Положення ч. 2 ст. 165 ЦПК є сумнівним щодо контролю з боку судового розпорядника за свідками, які допитані судом, щоб вони не спілкувалися з іншими свідками.