судді. Виходить, судовий розпорядник лише констатує порушення особами порядку в судовому засіданні, а суддя на його повідомлення застосовує певні заходи, зокрема, попередження, видалення із залу судового засідання (пункти 1, 2 ч. 1 ст. 91 ЦПК). Але виникає сумнів у доцільності такої діяльності, невже суддя, коли він бачить, що особи порушують порядок у судовому засіданні, повинен мовчати до тих пір, поки судовий розпорядник не скаже йому про це? Чи доцільне виконання функцій «вишибали» в судовому засіданні особою, яка має вищу юридичну освіту? Понад те, він не виконує навіть цієї функції, оскільки він має співпрацювати з судовою міліцією, яка має безпосередньо видаляти порушників дисципліни в суді.
  На думку багатьох фахівців, існування такої посади, як судовий розпорядник, взагалі недоцільне. Автори беруть на себе сміливість стверджувати, що порушення дисципліни у залі судового засідання - це поки що не такі поширені винятки із загального правила, які не можна вважати достатньою підставою для створення спеціальної служби, яка має захищати порядок у судових засіданнях. Тут можна говорити й про принципи моральності та правомірності рішень суддів, оскільки саме вони є причиною тих багатьох випадків, коли громадяни не можуть стримати своїх негативних емоцій від діяльності суддів. Отже, спеціальна служба має забезпечувати безпеку судів і суддів, які дозволяють собі кричати на людей, а в деяких випадках й принижувати їхню честь і гідність, виносити рішення, які порушують права громадян? Це емоції, які викликані такою інформацією. Останнім часом суди перетворюються на «фортеці», і це притому, що кількість організованих злочинних угруповань, за інформацією МВС, зменшується. Тоді від кого мають захищати суди судова міліція, судові розпорядники?
  Виникає запитання: а чи не доцільно ці кошти, які витрачає