дбачено вимоги, які висуваються до нього, встановлені його права та обов'язки, виходячи з аналізу яких можна визначити процесуальне становище судового розпорядника у цивільному процесі.
  Тому цих суб'єктів слід відносити до першої групи загальної класифікації суб'єктів цивільних процесуальних відносин, яка має місце у теорії цивільного процесу28, а саме до осіб, які здійснюють правосуддя, але до третьої підгрупи - до осіб, діяльність яких пов'язана з правосуддям.
  Щодо свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, то ці особи не повинні мати ніякого матеріального інтересу у розгляді справи, вони мають бути неупередженими та сприяти суду у встановленні істини, а особам, які беруть участь у справі, сприяти у їхній доказовій діяльності. Ця група у різних джерелах іменується по-різному: особи, які не беруть участі у справі, особи, які сприяють суду у здійсненні правосуддя, але, на нашу думку, їх доцільно поіменувати «особи, які сприяють суду у здійсненні правосуддя» та закріпити такий термін у ЦПК, оскільки, виходячи із сутності цього терміна, можна зробити висновок про діяльність цих суб'єктів.
  На нашу думку, термін, який вживається нині в ЦПК - «інші учасники цивільного процесу», не має єдиної характеризуючої ознаки, яка об'єднувала б усіх перерахованих суб'єктів цієї групи. Щодо терміна «особи, які не беруть участі у справі», який має місце нині у теорії цивільного процесу, то його правильність також викликає сумнів, оскільки у широкому розумінні, як може бути особа, яка фактично бере участь у розгляді справи, зокрема, свідки, експерти, перекладачі, називатися такою, «що не бере участі у справі», у цих осіб може бути відсутній інтерес на предмет спору, тобто вони не є особами, які не беруть участі у матеріально-правовому спорі або мають свій інтерес у його вирішенні, але не у самій справі, оскільки