справи, але має намір оскаржити рішення в апеляційному суді, то він мо
  же скористатися ч. 4 коментованої норми. Але таким же правом має бути
  наділений і адвокат, який перед прийняттям доручення на ведення справи
  в апеляційній інстанції має ознайомитися з матеріалами справи. Однак та
  ка «потреба» адвоката може бути «компенсована» довіреністю, а прокуро
  ру надане спеціальне повноваження.
  \
  27 Шакарян М.С. Субьектьі советского гражданського процессуального права. - М., 1970.-С. 295.
  212
  
  ГЛАВА 4. Стаття 47
  Частину 5 цієї норми викладено не зовсім коректно, оскільки сфор-ьсзгжо фактично два права органів державної влади та місцевого саботування: подавати висновок у справі та висловити свою думку що-грилення справи по суті. Але ці повноваження мають одне й те саме :ення, оскільки висновок у справі має включати спосіб вирішення у. Наприклад, коли орган опіки та піклування висловить свою позо у справі щодо залишення на вихованні дитини у батька або матері, такий висновок інакше як способом вирішення справи по суті назвати І. ... - :-. : Звичайно, що для підготовки висновку у справі названим органам І... -на вся інформація, яка стосується до справи. Але органи держав-I злади та місцевого самоврядування не беруть участі у змаганні між :нами, тому всі положення ст. 27 ЦПК, які належать до «знарядь .: -. :.:;:.ння сторін», вважається недоцільним надавати зазначеним орга-кш, До таких повноважень авторами віднесені: заперечення проти кло-ртань, доводів і міркувань інших осіб. Тобто неможливо органи державше злади, які при даванні висновку не повинні асоціюватися із заінтере-і.::-:; ю особою, ототожнюватися з представниками однієї зі сторін. Коли :: -і:тавники цих органів висловлюють офіційну позицію державного чи жуніпипального органу, то їхня позиція має бути об'єктивною. Зокрема, ¦їли у суді