законних інтересів фізичних та юридичних осіб.
  Прокурор як особа, яка бере участь у справі, наділяється комплексом процесуальних прав за ст. 27 ЦПК та, будучи кваліфікованим фахівцем у галузі права, може сприяти суду в дослідженні обставин справи, подавати свої доводи, висловлювати міркування, подавати докази, які можуть бути у прокурора, якщо особи попередньо зверталися за захистом своїх прав у
   209
  
  РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  прокуратуру, тобто сприяти суду у встановленні істини у справі та реальному захисті прав суб'єктів цивільних процесуальних відносин.
  3. Щодо ч. З ст. 45 ЦПК, то органи державної влади та місцевого само-врядування можуть бути залучені судом до участі у справі або взяти участь у справі за своєю ініціативою для надання висновків на виконання своїх повноважень. У ст. 121 ЦПК 1963 р. прокурор також наділявся повноваженнями щодо надання висновків у справі з метою здійснення покладених на нього обов'язків. Але доцільність такого висновку викликала сумнів, про що автори вже зазначали, оскільки прокурор, будучи представником правозахисного органу, фактично давав правову оцінку тим чи іншим обставинам справи, тим самим дублював функцію суду. Крім того, виходячи з конституційних принципів, суд при дослідженні та оцінці доказів, встановленні обставин справи та прийнятті рішення є незалежним від висновків органів влади. Таке положення на практиці, коли висновок прокурора як представника держави та правозахисного органу у справі був одним, а рішення суду протилежним, викликало підрив авторитету, недовіру як до суду, так і до органу прокуратури.
  Що ж до висновків інших органів державної влади та місцевого само-врядування, то вони є необхідними та доцільними, оскільки такі висновки несуть у собі інформацію, необхідну суду для вирішення справи, їх дають спеціалісти у тій чи іншій