енні своєї волі та розуміє значення своїх дій, то роблять висновок про необхідність погодження прокурором дій щодо порушення справи із заінтересованою особою25. Тобто в цьому випадку є спроба перевести підстави участі прокурора із законних до договірних, з чим неможливо погодитись. Але в ньому випадку прокурор захищає не інтереси особи, а представляє інтереси держави, оскільки всяке правопорушення з боку підприємств, установ, організацій чи посадових осіб має викликати реакцію прокуратури, оскільки зідсутність реакції на нього з боку прокуратури в майбутньому може викликати більш суттєві правопорушення. Така позиція не повинна узгоджуватися з принципом диспозитивності, а вона продиктована прямим обов'язком, покладеним статтею 1 Закону на прокуратуру. Тим більше що причини, які спонукали особу відмовитись від позову, можуть бути спричинені як погрозою, так і обіцянкою посадової особи відновити право громадянина за рахунок іншого правопорушення чи державного майна.
  Отже, участь прокурора в цивільних справах на боці громадянина, коли відповідачем є посадова особа або юридична особа, продиктована державним завданням чинного Закону, що відповідає інтересам громадянина та держави, збільшує гарантованість положення особи у правовідносинах з юридичними особами різних форм власності, врівноважує процесуальне становище громадян та владних органів і посадових осіб тощо.
  Необхідною є участь органів прокуратури представниками державних інтересів у цивільних справах. На нашу думку, на суд не можна покладати функцію захисту інтересів держави, оскільки таке завдання суперечи-тиме принципу незалежності суду та підкорення правосуддя лише закону.
  25 Гражданский процесе. - М., 1998. - С. 94.
  207
  
  РОЗДІЛ І, ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  Тому до участі в цивільній справі можуть вступати або притягуватись органи державної