и, що здійснюють представництво на підставі закону. Так, п. 2 ч. 2 ст. 129 Конституції передбачає рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Тому правильно в ЦПК, порівняно зі старою редакцією, участь прокурора віднесена до глави 4 «Учасники цивільного процесу» та об'єднана у ст. 45 ЦПК з іншими органами та особами, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, а не виділена у самостійну главу.
  Продовжуючи розглядати цей аспект участі прокурора в цивільному процесі, важко помітити при розгляді справ між фізичними особами в суді тершої інстанції таке першочергове (оскільки воно зазначене в ст. 1 Закону) завдання прокуратури - вищий нагляд за додержанням законів в Україні. Крім того, участь такої «фігури», як прокурор у цивільному процесі може, а в багатьох випадках і сприймається суддями у зв'язку з його функціональними обов'язками та процесуальними правами такою, що по-
  205
  
  РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  рушує принцип рівності сторін з відповідними наслідками - рішеннями суду на користь сторони, що представляється прокурором.
  Згідно зі ст. 4 Закону щодо завдання вищого нагляду за додержанням законів захист від неправомірних посягань, гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціаль-ио-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина, також не може бути підставою для участі прокурора в цивільному процесі. Це суперечить принципам цивільного судочинства, оскільки суд сам здійснює правозахисну функцію та при цьому йому гарантується Конституцією незалежність.
  Отже, правозахисна функція прокурора щодо прав та інтересів громадян припиняється після звернення до суду, який відповідно до Конституції повинен виконати цей обов'язок. Отже в суді прокурор має повноваження щодо представництва