Якщо владні повноваження, які закріплені в Законі «Про прокуратуру», будуть привежені у відповідність до завдань прокуратури, що проголошені Конституцією, то може статися, що участь прокуратури у цивільних справах втратить сенс. На сьогодні деякі з конституційних положень, а саме щодо суального становища прокурора в цивільному процесі не мають до-птніх теоретичних обґрунтувань та концептуальних підходів.
  Оскільки сьогодні система функцій прокуратури визначається по-ново-ят. тому й потребує правового регулювання питання про участь прокуро-:. = цивільному процесі.
  Для того, щоб правильно визначити та характеризувати процесуальні еобливості правового становища прокурора, ми повинні розглянути пи-гьння про специфіку діяльності прокуратури як органу держави, який по-ЗЕНЄН бути незалежним у здійсненні своїх функцій та особливо щодо газування законності.
  Гак, діяльність прокурора в різних законах має суттєві за змістом роз-їохності, але такий аспект досить красномовно свідчить про відсутність правової основи діяльності прокурора в цивільному процесі. Проаналізує-іс: обов'язок прокурора щодо розгляду заяв і скарг про порушення прав громадян та юридичних осіб, який ст. 12 Закону поставлений в залежність 2_х віднесення такої справи до компетенції суду. При цьому ч. 2 ст. 124 конституції проголошено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це положення свідчить про те, що немає необхідності громадянам звертатися до прокурора, коли є мож-.тязість прямого звернення до суду.
  Аналізуючи процесуальний зміст представництва прокурором в цивільних справах, відповідно до загальних завдань органів прокуратури на сучасному етапі та у відповідності до конституційних принципів здійснення правосуддя слід говорити, що прокурор є таким самим представником, як і інші представники,