ві подавати й письмові кло-хігання, клопотання про допуск адвоката може бути викладене у письмовій формі з приєднанням його до справи. У такому клопотанні особа може викласти ті повноваження, які вважає за можливе й доцільне передати своєму представнику. Якщо довіреність про передачу повноважень може засвідчуватися за місцем проживання або роботи довірителя, то, зрозуміло, що суддя також вправі посвідчувати волевиявлення сторони або третьої особи. Отже, і це положення свідчить про те, що в нотаріальному по-| вдку посвідчувати довіреність на представництво прав та інтересів особи адвокатом недоцільно.
  Отже, у тих випадках, коли адвокат діє на підставі довіреності, він має втрачати свій статус адвоката і не може користуватися наданими йому по-вноваженнями. Якщо ж допустити, що адвокат отримав повноваження на Підставі довіреності, то вважається, що він діє на підставі довірчих відносин і його професійний статус не повинен зазначатися у довіреності.
  Виходячи ж з організації адвокатської діяльності, договори про надання правової допомоги особі можуть укладатися нею особисто з окремим адвокатом, якщо останній працює індивідуально, а в інших випадках особа може укласти договір з адвокатським бюро, колегією, адвокатською фірмою чи конторою, які кореспондуватимуть повноваження щодо захисту драв особи конкретному адвокату.
  Отже, адвокат, що діє приватно, має надавати суду не ордер, а договір до-ручення від конкретної особи та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Але при цьому потрібно враховувати два аспекти. Якщо адвокат бере участь у процесі разом з особою, інтереси якої він представляє, то достатньо суду надавати договір доручення, оскільки всі спеціальні права, якими сторони наділяються згідно зі ст. 31 ЦПК, вони можуть здійснювати в процесі самостійно. У випадку коли адвокат бере